Роберто Баджо молився по кілька годин на добу
Журнал "Франс Футбол" вирішив не присуджувати цього року "Золотий м'яч" нагороду найкращому футболісту Європи. Ініціатори вважають, що через пандемію коронавірусу не всі гравці були в рівних умовах.
Згадуємо переможців попередніх років. У 1993 нагороду виборов італієць і прихильник буддизму Роберто Баджо.
До буддизму Баджо наблизився в кінці 1987-го. Двома роками раніше - відразу після оформлення трансферу з "Віченци" в "Фіорентину" - він порвав зв'язки коліна, наслухався страшилок, що кар'єрі кінець, пережив дві операції, зневірився в собі, замкнувся, майже не виходив із дому і спілкувався тільки зі своїм другом, продавцем платівок Мауріціо Больдріні. Саме він і сказав: "Тобі допоможе Будда".
До цього Баджо був католиком. З дитинства ходив до церкви по неділях, але робив це швидше за звичкою - він зрозумів це, коли не відчув ніякої втрати через те, що футбол витіснив месу з його недільного розкладу. Коли Мауріціо заговорив про буддизм, згадалися гучні кришнаїти в помаранчевих балахонах, але хандра була сильною, а слова друга такі запальні, що Роберто прийшов в релігійний відділ книгарні і зніяковіло попросив книги про буддизм.
12 січня 1988 го почалася його нове життя, і його не відразу прийняла наречена Андреіна, з якою вони зустрічалися з п'ятнадцяти років. У відпустці їй хотілося погуляти подовше, а Роберто тягнув дівчину в готель - для молитви. У березні 1989-го Роберто зауважив, що Андреіна теж долучилася до буддизму.
В автобіографії 2001 року Баджо зізнався: "Якби не буддизм, я, можливо, до сих пір би кував залізо з батьком в Кальдоньйо. Або став би браконьєром. Кілька років тому я відкрив газету в Вероні і дізнався, що мій товариш по молодіжці "Віченци" заарештований за торгівлю героїном. В юності ми були такі сильні, що нашою грою милувалися тисячі людей, а після матчів нам часто доводилося уточнювати у судді: "Ми виграли 8:0 або 9:0?". Але з тієї команди в футбол пробився тільки я".
Травму коліна, яка могла перервати його кар'єру, він отримав у вісімнадцять. Перед цим забив за сезон дванадцять м'ячів і дебютував у юнацькій збірній. Спортивний директор "Віченци" Джанкарло Сальві рекомендував Баджо своєму колезі з "Сампдорії" Клаудіо Нассі. Перехід вже майже оформили, але власник "Сампдорії" Паоло Мантовані терміново полетів у Х'юстон лікувати серце, і трансфер зірвався.
В юності ми були такі сильні, що нашою грою милувалися тисячі людей, а після матчів нам часто доводилося уточнювати у судді: "Ми виграли 8:0 або 9:0?"
Третього травня 1985-го, не чекаючи кінця сезону, його майже за три мільярди лір купила "Фіорентина". Через два дні - в матчі з командою Арріго Саккі "Ріміні" - Баджо побіг за суперником, послизнувся і неприродно вигнув праву ногу. Результат: розрив меніска, передньої хрестоподібної, а також бічної і задньої зв'язок коліна. Після такого в середині вісімдесятих зав'язували з футболом, але "Фіорентина" не кинула Баджо і відправила його в Сент-Етьєн - до професора Буске.
Прокинувшись після операції, Роберто злякався. "Права нога стала такою маленькою, що виглядала як рука, - розповів Баджо своєму біографу Енріко Маттезіні. - При цьому коліно опухло до розмірів дині і було не зшито ниткою, а зчеплено скріпками, що нагадували канцелярські. Було так боляче, що я крикнув мамі, що сиділа поруч: "Якщо любиш мене, дай мені померти - я не можу це терпіти".
Втративши сон і апетит, Роберто за два тижні схуд на дванадцять кілограмів. Права нога так і залишилася меншою від лівої, а біль не відпускала до кінця кар'єри. Баджо не признавався в цьому лікарям і тренерам, побоюючись бути відправленим у запас, і щодня тренувався на годину більше за інших, зміцнюючи зв'язковий апарат.
Баджо заграв в "Фіорентині" тільки на третій рік - після трьох рецидивів, депресії і нової операції. Тренером команди на той час став швед Свен-Йоран Ерікссон: "До приїзду у Флоренцію я працював з Торбйорном Нільссоном в" Гетеборзі ", Шаланою в" Бенфіці ", Фалькао, Бонеком і Пруццо в" Ромі ", але я не зустрічав більш талановитого футболіста , ніж Роберто Баджо, - зізнався Ерікссон в книзі "Свен: моя історія". - Ми хотіли зробити його сильнішим після двох втрачених сезонів і привели в клуб відомого спринтера Карло Вітторіо, який став особистим фітнес-тренером Баджо".
У другому турі сезону-87/88 Баджо знову приїхав до команди Арріго Саккі, тільки тепер це вже був "Мілан". Ерікссон згадував, що за весь матч "Фіорентина" всього двічі вийшла на чужу половину, але цього вистачило для перемоги 2:0. Другий м'яч забив Роберто, який утік від двох захисників і воротаря. Біограф Баджо Енріко Маттезіні писав, що тому голу стоячи аплодували навіть уболівальники "Мілана".
Потім Баджо дебютував у збірній Італії і одружився на Андреіні. На весілля прийшли фанати "Фіорентини" - палили фіолетові димові шашки і розмахували банером: "Вперед, Роберто. Флоренція любить тебе ". Баджо продовжив контракт до літа 1991-го, купив будинок у Флоренції, забив за два сезони сорок три м'ячі, але перед фіналом Кубка УЄФА проти "Ювентуса" власник "Фіорентини" Флавіо Понтеллі продав його - причому саме "Ювентусу".
"Мене продали, нічого мені не сказавши, - заявив Баджо в автобіографії. - Моя дружина була вагітна, я хотів і далі грати у Флоренції, погодився би на меншу зарплату, аби залишитися, але "Фіорентині" був вигідний мій трансфер".
Тому голу стоячи аплодували навіть уболівальники "Мілана"
18 травня 1990 року, після оголошення про перехід Баджо в "Юве" (за 25 мільярдів лір і з триразовим збільшенням зарплати) у Флоренції спалахнули заворушення. На північному сході міста, в Коверчано, збірна Італії починала готуватися до домашнього чемпіонату світу. "На базу збірної ми з трьома іншими гравцями" Ювентуса "добиралися на броньованому поліцейському джипі, - згадував у своїй книзі нападник Сальваторе Скілаччі. - бушувала спортивна революція. Вишикувавшись перед входом в тренувальний центр, уболівальники "Фіорентини" вигукували образи, погрози і кидалися різними предметами.
На відкритих тренуваннях ситуація не покращилася. Я навіть обійняв Баджо на полі, висловлюючи підтримку. Коли тренування закрили від уболівальників, заворушення продовжилися за воротами центру. Тоді тренери відвезли команду в передмістя Риму".
Під час Кубка світу Скіллачі і Баджо жили в одній кімнаті. "Напередодні гри з Австрією ми погасили світло після одинадцяти і побажали один одному на добраніч. Це був один з найдовших наших діалогів. Ми обидва потайні і мовчазні. Я говорю мало, а Робі - ще менше", - повідомив Скілаччі.
Баджо подолав психологічну кризу в третьому матчі КС-1990, забивши божевільний м'яч Чехословаччині після забігу через пів поля.
Через два з половиною тижні він відкрив рахунок в матчі за третє місце з Англією, а потім віддав Скілаччі право пробити пенальті, щоби той став кращим бомбардиром чемпіонату. Відпустку тим влітку Баджо і Скіллачі провели разом - в Монте-Карло.
З відновленням клубного сезону посилилося фанатське невдоволення. Для тосканських уболівальників Баджо залишався зрадником і іудою, при цьому під час Кубка світу він заявив, що представляє на турнірі саме "Фіорентину", яку не хотів залишати, а на презентації в "Ювентусі" забув накинути біло-чорний шарф. Це розлютило фанатів "Юве", які поширювали брошуру із заявою: "Його поведінка і висловлювання ображають наші почуття".
Новий тренер "Юве" Луїджі Майфреді будував гру навколо Баджо, той відплатив двадцятьма сімома голами, але в іншому сезон вийшов кошмарним. Часом "Юве" грав в п'ять нападників, в грудні йшов серед лідерів, але у другому колі посипався.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папену не пощастило народитися між Платіні й Зіданом
"Майфреді був забавним чоловічком, для якого веселощі було на першому місці в футболі, - згадував у автобіографії нападник Паоло Ді Каніо. - Він одночасно випускав на поле Казірагі, Баджо, Скілаччі, Хесслера і мене - це було шоу. Бувало, ми розривали суперників, не даючи їм торкнутися м'яча, але коли доводилося захищатися - починалися проблеми. Це просто не вписувалося в тренерську ментальність".
"Юве" впав на сьоме місце, а тренер посварився майже з усіма гравцями: "На його боці був тільки Роберто Баджо. Тренер купив його підтримку, дозволяючи відлучатися з тренувань на полювання", - заявив у своїй книзі Сальваторе Скіллачі.
У 1993 році "Фіорентина" вилетіла до другої ліги, а Баджо, випередивши Бергкампа з Кантоною, отримав "Золотий м'яч".
"По техніці, швидкості і точності ударів йому не було рівних у світі, він поодинці здобував нам перемоги, - писав в автобіографії Джованні Трапаттоні, який змінив Майфреді в ролі тренера "Юве". - Іноді я лаяв його, якщо він не повертався в півзахист: тоді я видавав спеціальний свист, який йому дуже не подобався. Часом він ображався на те, що я ставився до нього так само, як до решти. Можливо, Майфреді трохи розпестив Робі, не вимагаючи від нього тієї ж самовіддачі, що і від інших гравців".
"Золотий м'яч" вручали в Парижі. Захоплені очі доньки, що вперше потрапила в Діснейленд, запам'яталися Баджо куди сильніше, ніж церемонія вручення призу. Повернувшись вранці в Італію, він залишив "Золотий м'яч" в ресторані свого друга і пішов на полювання.
Тоді я видавав спеціальний свист, який йому дуже не подобався
Через півроку - Кубок світу в Америці. З Андреіною, що теж прилетіла в Штати, бачилися рідко, але її близькість все одно допомагала.
Програш Ірландії в першому турі і дискомфорт через нову атакуючу схему навіяв тривогу. "Баджо і Синьйорі погано комбінували. Робі до того ж занадто хвилювався", - написав тренер Саккі в своїй книзі" Тотальний футбол". Самому ж Баджо він тоді сказав: "Будь спокійний. Не переживай через схеми. Для нас ти - як Марадона для Аргентини ". Це підбадьорило його. По дорозі на гру з Норвегією Роберто шепнув в автобусі своєму сусідові Діно Баджо: "Відчуваю, сьогодні трапиться щось неймовірне".
Угадав. На 20-ій хвилині вилучили Пальюку, і Саккі пожертвував Роберто, щоб випустити другого воротаря Маркеджані. "Побачивши, кого міняють, я тихо сказав: "Це безумство", - зізнався Баджо в автобіографії. - Я втратив довіру до Саккі як до людини - якби він дійсно вважав мене італійським Марадоною, він би не прибрав мене в такій надзвичайній ситуації ". Нічия чи поразка майже позбавили б Італію шансів на плей-офф, але в середині другого тайму Робі побачив з лави, як його однофамілець замкнув подачу Синьйорі, хоча напередодні запоров тридцять аналогічних спроб на тренуванні.
"Перед заміною Роберто підніс палець до скроні, мільйони вболівальників теж вважали мене божевільним, але при 38-градусній спеці мені потрібні були гравці, здатні багато бігати, і форвард, який розтягував би чужу оборону, - пояснював в книзі Саккі. - Після травми Мальдіні ми фактично грали вдев'ятьох, але відчай наситив нас силами і привів до перемоги. Відтак я мав рацію, прибравши Баджо".
На ранок Роберто запитав тренера: "Марадону ви б теж замінили?" - "Заради нього і команди - так. У "Мілані" я часто міняв і Ван Бастена, і Гулліта ". Далі: терзання, тривоги, дзвінок другу Джан Мікеле о третій ночі, молитви, невдалий матч з Мексикою і знову молитви. Після третьої гри Баджо поскаржився тренерам Саккі і Анчелотті на партнерів: "Мене ігнорують". Зібравши команду, Саккі нагадав гравцям, скільки важливих голів організував Робі у відбірковому турнірі, але відчував, що той все одно в психологічній ямі. Тоді Саккі попросив захисників: "Дайте йому обвести вас на тренуванні. Інакше він не поверне собі впевненість".
У другому таймі 1/8 фіналу проти Нігерії Баджо попросив замінити його через біль у коліні. Саккі відмовився. За пару хвилин до кінця Робі зрівняв рахунок, забув про біль, в овертаймі реалізував пенальті, призначений за фол проти Бенарріво, і вивів Італію в чвертьфінал. Іспанії та Болгарії він теж забив переможні голи, але через м'язової втоми міг пропустити фінал.
Тоді Саккі попросив захисників: "Дайте йому обвести вас на тренуванні. Інакше він не поверне собі впевненість"
В автобіографії, виданій у 2000 році, Джузеппе Синьйорі повідомив: перед фіналом Баджо відчував себе так погано, що навіть не спустився на ранкову розминку. Саккі сказав, що в атаці вийдуть Массаро і Синьйорі, але після обіду, запитав Баджо про його стан, передумав і вписав Роберто до складу, вибачившись перед Джузеппе: "Знаю, тепер тобі хочеться закидати мою голову дротиками".
Баджо хотів грати за всяку ціну. "Я все життя мріяв про фінал чемпіонату світу і вийшов би на нього, навіть якби мені відрізали ногу", - сказав він своєму біографу Енріко Маттезіні. Напередодні фіналу перша леді США Хілларі Клінтон заявила на саміті "Великої вісімки" в Неаполі: "Зізнаюся, Баджо - мій улюблений футболіст". Лівий захисник "Юве" Андреа Фортунато, що вмирав від лейкемії, сказав Баджо по телефону: "Спасибі, Робі, твої голи роблять мене сильніше".
А після 120 хвилин без голів, Італія програла фінал Бразилії - через промах Баджо в серії пенальті.
Навіть через багато років Баджо згадував той удар. За все життя він запоров всього кілька пенальті, та й ті через воротаря. А щоб вище воріт - ніколи, навіть на тренуванні. Він бив по центру, знаючи, що воротар Таффарел кинеться в одну зі сторін, але м'яч полетів надто високо.
Так само не забив пенальті Франко Барезі, вибачився перед партнерами і замовив всій команді піцу. Баджо не вечеряв із командою - замкнувся в своїй кімнаті. Його не тішило те, що раніше не забили Барезі з Массаро і швидше за все Бразилія все одно би перемогла.
Біль відпускав тільки ночами. Уві сні він все-таки забивав той пенальті і прокидався з посмішкою.
Його батько Флориндо був велогонщиком і кількох своїх дітей (а їх вісім) назвав на честь спортсменів. Ім'я Баджо - данина поваги нападаючим збірної Італії сімдесятих Бонінсенью і Беттега.
Він бив по центру, знаючи, що воротар Таффарел кинеться в одну зі сторін, але м'яч полетів надто високо
У 1995 році - після чемпіонства, здобутого з тренером Ліппі - саме Беттега, віце-президент "Ювентуса", повідомив Баджо, що з ним продовжать контракт тільки з дворазовим зменшенням зарплати. "Я повинен був прийняти це або піти. Я пішов, - заявив Баджо в автобіографії. - "Ювентус" дискредитував мене в очах уболівальників, збрехавши, що я відмовляюся від трьох мільярдів лір на рік і вимагаю чотирьох".
Поки Баджо знову лікував праве коліно, пошкоджене в Падуї, розкрився Дель П'єро, а він молодший на сім років. Умберто Аньєллі, брат глави "Юве", сказав Баджо, що клуб хоче інвестувати в молодь і порадив піти в "Інтер". Роберто відповів, що сам вибере собі новий клуб.
З директорами "Мілана" Арієдо Брайдою і Адріано Галліані він домовився за п'ятдесят секунд. Потім він другий рік поспіль став чемпіоном і був визнаний уболівальниками "Мілана" кращим гравцем сезону. Тренер Капелло часто міняв Баджо по ходу матчів, пояснював, що береже його здоров'я, але це все одно злило: Роберто вважав, що, якби не заміни, він забив би більше. Навмисно адже залишився в Італії, відмовивши іноземним клубам, щоб було простіше повернутися в збірну, куди його майже не звали після фіналу КС-94. Але Арріго Саккі не взяв Баджо на Євро-1996, а після повернення в "Мілан" сховав у запас.
Влітку 1997-го тренер "Парми" Карло Анчелотті заблокував трансфер Баджо в свій клуб (там і так вистачало нападників), і Роберто опинився в "Болоньї", куди його покликав президент цього клубу Джузеппе Гаццоні. Тренер "Болоньї" Ренцо Улівьєрі противився переходу: "Він говорив Гаццоні, що, купивши мене," Болонья "ризикує вилетіти, - повідомив Баджо в автобіографії. - Коли Гаццоні наполіг на своєму, Улівьєрі став провокувати мене, щоб показати: Баджо поганий, розкладає колектив. Йому було боляче, що болонці говорили про мене більше, ніж про нього".
Після вилучення в жовтневій грі з "Пармою" Улівьєрі позбавив Баджо капітанської пов'язки - хоча в першій грі після дискваліфікації Роберто забив три м'ячі "Наполі". Потім Улівьєрі не поставив Баджо на матчі з його колишніми клубами, "Міланом" і "Юве", і Роберто поскаржився президенту Гаццоні: "Я прийшов в" Болонью "не для того, щоб сидіти в запасі. На лавці повинен сидіти Улівьєрі, а не я".
Без Баджо "Болонья" програла "Ювентусу" 1:3, і тренеру довелося повернути Баджо. Лише шістнадцять разів за сезон відігравши всі дев'яносто хвилин, він став третім снайпером серії А, випередивши навіть Батістуту з Дель П'єро, і поїхав зі збірною на Кубок світу-1998.
"Я завжди любив Баджо, а тепер опинився з ним в одній команді, - згадував у своїй книзі Крістіан Вієрі. - На першому тренуванні він вибачився переді мною за неточний пас, а я не міг повірити тому щастю, що він взагалі звернувся до мене! Який чудовий футболіст - скромний, ніби дебютант".
У першій грі чемпіонату світу Баджо віддав Вієрі гольовий пас, а потім спеціально - як сам же визнав - потрапив м'ячем у руку чилійського захисника, щоб заробити пенальті і особисто його реалізувати.
У третьому турі Роберто забив переможний м'яч Австрії, але в першому матчі плей-оф - з Норвегією - залишився в запасі. У другому таймі тренер Чезаре Мальдіні велів Баджо розминатися, але випустив не його, а Енріко К'єзу. "Італійським уболівальникам, які сиділи за лавкою своєї збірної, це не сподобалося, вони протестували, а Чезаре Мальдіні почав сперечатися з ними", - писав біограф Баджо Енріко Маттезіні. Побачивши лайку тренера з уболівальниками, Баджо посміхнувся.
Потім: програш французам в серії пенальті і перехід в "Інтер", оформлений ще до чемпіонату світу. У березні 1999-го, через кілька тижнів після відходу з "Ювентуса", Марчелло Ліппі зустрівся в Мілані з Баджо і оголосив, що буде новим тренером "Інтера". Також він проанонсував трансфери Кандела, Ді Бьяджо, Зеєдорфа. Потім раптом запитав, чи не назве Роберто гравців, які можуть створити проблеми в роздягальні. Баджо обурився, але Ліппі заспокоїв його: "Я не прошу тебе бути шпигуном, ти неправильно мене зрозумів".
У першому колі Ліппі лише п'ять разів випустив Баджо на заміну, а журналістам говорив, що Роберто ледь в силах витримати двадцять хвилин. "Баджо виявився шостим форвардом" Інтера", що, звичайно, не відповідало його геніальності", - згадував у автобіографії колумбійський захисник Іван Кордоба.
Після покупки Адріана Муту Ліппі порадив Баджо покинути "Інтер" - тим більше кликав "Галатасарай". "Він тричі повторив зарозумілим тоном, що мені немає місця в команді. Ані пари з вуст, я розвернувся і пішов", - сказав Роберто в своїй книзі.
Він тричі повторив зарозумілим тоном, що мені немає місця в команді
Незабаром - через травми Вієрі і Роналдо - Ліппі довелося випустити Баджо на другий тайм гри з "Вероною", яка вела 1:0. Вже через пару хвилин Роберто віддав гольовий пас Рекобу, а потім забив переможний м'яч. Після матчу він дав інтерв'ю в шапці з написом на іспанському: "Убий мене, якщо я тобі не потрібен".
Він вивів "Інтер" в кваліфікацію Ліги чемпіонів, забивши два м'ячі "Пармі", але не хотів більше працювати з Ліппі і пішов - Марчелло ж звільнили після поразки в першому турі від "Реджини". В цей же клуб влітку 2000-го збирався і Баджо. Прочитавши про це в Corrierre dello Sport, тренер "Брешії" Карло Маццоне взяв номер Баджо у їх спільного друга Чезаре Медору і відразу зателефонував: "Не знаю, чи правда ти зібрався в" Реджину ", але чому б тобі не перебратися в" Брешію " - це недалеко від твого дому ". - "Я тільки за. Тим більше я вас дуже поважаю".
У своїй книзі Маццоне написав: "Говорили, що Баджо закінчився як футболіст, тому я запитав:" Ти хоч тренуєшся? ". - "Так, щодня з особистим тренером". - "Тоді нехай буде весело. Я тебе не покину".
Маццоне помчав до президента "Брешії" Луїджі Коріоні і за допомогою його дружини Анни Марії погодив придбання Баджо. Тому, правда, надійшла ще й неймовірна пропозиція з Японії, але Баджо марив четвертим Кубком світу і боявся віддалятися від збірної. Він зателефонував її тренеру Трапаттоні, щоби дізнатися, чи є шанс на четвертому десятку повернутися в збірну. Якби той відповів "ні", Баджо спокійно полетів би до Японії, але Трапаттоні сказав, що стежить за Роберто і розглядає його нарівні з усіма. Після цих слів Баджо вибрав "Брешію".
Маццоне повернув йому юнацьке задоволення від футболу. Його знову покликали в збірну, але на одному з останніх тренувань він затримався на півтори години, щоб відпрацювати штрафні, і пошкодив ногу. У своїй книзі Баджо назвав той вчинок чи не найбільшою дурістю в житті. Про збірну довелося забути, зате, повернувшись після травми, він забив десять м'ячів у десяти матчах і підняв "Брешію" з тринадцятого місця на восьме, єврокубкове.
Другий сезон в "Брешії" Баджо теж почав прекрасно, вісім голів у дев'яти матчах, але потім вибув на кілька місяців і втратив друга - в автокатастрофі загинув захисник "Брешії" Вітторіо Меро. "Серед гравців, які несли труну, були я і Роберто Баджо, - згадував у своїй книзі воротар" Брешії "Павло Срнічек. - Потім він сів поруч зі мною і заплакав, як дитина. Ніколи не бачив, щоб хтось так засмучувався".
Одужавши за півтора місяці до чемпіонату світу, Баджо забив три м'ячі в трьох останніх турах, але Трапаттоні все одно не взяв його в збірну. "У тридцять п'ять років він грав дуже добре, але у мене не було гарантій його стовідсоткової фізичної готовності впродовж всього Кубка світу, - пояснив Трапаттоні в автобіографії. - Не включити Баджо в заявку - важке рішення, і мені було дуже шкода розбивати його мрію, до якої він ішов з початку сезону".
На полях Японії і Кореї Італія провалилася.
Траппатоні викликав Баджо тільки через два роки - на прощальний матч за збірну. Бутси, в яких Баджо зіграв в Генуї з іспанцями, були продані на аукціоні - виручка надійшла в підрозділ ООН, що займається боротьбою з голодом.
А через два тижні був матч за "Брешію" проти "Мілана". За п'ять хвилин до кінця Баджо потиснув руку молодому судді Джаннокарро, послав повітряний поцілунок дітям, що плакали на трибуні, і попрямував до Джузеппе Колуччі. Покинувши поле, Баджо дав п'ять всім, хто сидів на лавках "Мілана" і "Брешії", підняв руки до вболівальників, скандували його ім'я, посміхнувся і зник у тунелі.
По материалам: https://gazeta.ua/articles/sport/_roberto-badzho-molivsya-po-kilka-godin-na-dobu/990990